Загальні відомості про Україну

Крайні висоти України.

• Найвища точка — гора Говерла (2061 м): 48°09'36" ПнШ, 24°30'01" СД.
• Найнижча точка — Куяльницький лиман (−5 м): 49°39'52" ПнШ, 30°42'47" СД.

Географічний центр України.

Офіційний географічний центр території України (49°01'39" ПнШ, 31°28'58" СД) розташований біля села Мар'янівка (Черкаська область).

Географічний центр Європи.

Визначений ще у 1887 р. геодезистами Австро-Угорської імперії географічний центр Європи (47°57'47" ПнШ, 24°11'14" СД) розташований в Україні. Він знаходиться на заході країни, поблизу села Ділове (Рахівський район, Закарпатська область), де встановлено історичний геодезичний знак.

Границі України.

України межує з сімома іншими країнами: на заході з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею, на півночі межує з Білоруссю та з рф на сході. На півдні береги держави омивають Чорне та Азовське моря.

Адміністративно-територіальний поділ.

Територія України поділяється на три основні адміністративно-територіальниі рівні:

• Вищий рівень устрою складають 24 області, АР Крим та 2 міста зі спеціальним статусом — Київ (столиця України) і Севастополь.
• Субрегіональний (районний) рівень складає 136 укрупнених районів.
• Базовий рівень об'єднує 1772 міських, селищних, сільських територіальних громад та 29704 населених пунктів.

Природні умови.

Значна площа території України зумовлює різноманітність її природних умов. На рівнинній частині чітко виражена широтна зональність із послідовною зміною з півночі на південь трьох природних зон: мішано-лісової, лісостепової та степової. В межах гірських країн - Українських Карпат та Кримських гір - представлена висотна поясність ландшафтів. Усі ці регіони мають специфічне поєднання природних компонентів та особливу ландшафтну структуру.

Геологічна будова.

Територія України розташована у межах кількох різновікових тектонічних структур, найбільшою з яких є давня Східноєвропейська платформа. Її центральну частину займає Український кристалічний щит - стійке докембрійське підняття, складене метаморфічними та магматичними породами (гранітами, гнейсами, лабрадоритами). Дніпровсько-Донецька та Галицько-Волинська западини є зниженими ділянками платформи, які перекриті потужними товщами осадових відкладів палеозою та мезозою.

На заході та півдні країни розташовані Українські Карпати та Кримські гори, які входять до складу Альпійсько-Гімалайського поясу. Вони належать до областей молодої альпійської складчастості. З цим пов'язані періодична сейсмічна активність та геоморфологічні особливості цих гірських систем.

Особливості тектонічної будови визначають поширення та різноманітність наявних в Україні корисних копалин. З докембрійськими породами Українського кристалічного щита пов’язані родовища залізистих кварцитів та металічних руд, зокрема Криворізький та Білозерський залізорудні райони. В осадових товщах платформенних западин і прогинів зосереджені паливні ресурси: кам’яне вугілля Донецького та Львівсько-Волинського басейнів, а також родовища нафти і газу Дніпровсько-Донецької та Передкарпатської нафтогазоносних областей.

Рельєф.

В орографічній структурі України переважають рівнини, на які припадає близько 95% площі країни. Низовини займають близько 70% території, а височини - близько 25%. Середня абсолютна висота рівнинної частини становить 175 метрів. У межах рівнинної частини країни представлені Поліська, Придніпровська, Причорноморська низовини, а також Подільська, Придніпровська, Волинська, Приазовська височини і Донецький кряж. Поверхня височин переважно хвиляста або платоподібна, розчленована річковими долинами та яружно-балковою мережею.

Гірські системи - Українські Карпати та Кримські гори займають близько 5% території України. Українські Карпати належать до середньовисотних гір із куполоподібними вершинами; тут розташована найвища точка країни - гора Говерла (2061 м). Кримські гори мають асиметричну будову з пологими північними та стрімкими південними схилами. Їхня найвища точка - гора Роман-Кош (1545 м).

Клімат.

На більшій частині території України поширений помірно-континентальний тип клімату. Континентальність зростає з північного заходу на південний схід у міру віддалення від Атлантичного океану, що супроводжується збільшенням річної амплітуди температур і зменшенням кількості опадів. На Південному березі Криму представлений субтропічний клімат середземноморського типу.

Середня температура січня коливається від -7 °C на північному сході до +4 °C на Південному березі Криму. У липні середня температура змінюється від +18 °C на північному заході до +23 °C в межах Причорноморської низовини.

Розподіл опадів на території країни нерівномірний. Максимальна їх кількість випадає в Українських Карпатах (до 1500–1600 мм на рік). На рівнинній частині показники зменшуються з північного заходу на південний схід - від 650–750 мм у зоні мішаних лісів до 350–400 мм у степовій зоні. Відповідно, характер зволоження змінюється від надмірного в зоні мішаних лісів до недостатнього у степу.

Гідрографія.

Річкова мережа України налічує понад 63 тисячі водотоків. Основна частина річок належить до басейнів Чорного та Азовського морів, які охоплюють близько 96 % території країни. Лише річки західної частини України належать до басейну Балтійського моря. Живлення річок змішане, здебільшого снігове та дощове, що супроводжується вираженим весняним водопіллям.

Найбільшою річковою системою є Дніпро, басейн якого займає більшу частину площі країни. До великих річкових систем Чорноморського басейну також належать Дністер, Південний Буг та Дунай, а Азовського - Сіверський Донець.

Природні озера та штучні водойми розподілені територією нерівномірно. За генезисом улоговин серед озер виділяються карстові (Шацькі озера на Поліссі), загатні (Синевир у Карпатах), а також заплавні та лиманні, зосереджені в долинах великих річок і на узбережжі морів. Гідрографічна мережа країни також включає численні ставки на малих річках та великі водосховища на Дніпрі й Дністрі. Для перерозподілу води створено також великі зрошувальні та осушувальні канали у степовій і мішано-лісовій зонах.

Ґрунти.

У структурі ґрунтового покриву України чітко виражена широтна зональність на рівнинах та висотна поясність у горах. Близько 60% території країни займають чорноземи (типові, звичайні, південні, опідзолені), які утворилися в умовах лісостепової та степової зон. Ці ґрунти характеризуються високим вмістом гумусу та природною родючістю.

У зоні мішаних лісів в умовах промивного водного режиму поширені дерново-підзолисті та болотні ґрунти. У лісостеповій зоні, крім чорноземів, представлені сірі лісові ґрунти. На півдні степової зони та на приморських низовинах поширені темно-каштанові й каштанові ґрунти, які часто є солонцюватими.

В Українських Карпатах та Кримських горах структура ґрунтового покриву змінюється з висотою. Тут переважають бурі гірсько-лісові ґрунти (буроземи), які у субальпійському та альпійському поясах змінюються гірсько-лучними типами.

Ландшафти.

Фізико-географічне районування рівнинної території України включає три природні зони. Зона мішаних лісів характеризується низовинним рельєфом із поширенням зандрових і моренно-зандрових рівнин, надмірним зволоженням та високою заболоченістю. Лісостепова зона займає перехідне положення між мішаними лісами та степом. Основний фон її ландшафтної структури утворюють лучно-степові комплекси з чорноземними ґрунтами. Окремими масивами тут поширені широколистяно-лісові ландшафти на сірих лісових ґрунтах. Через сприятливі природні умови ця територія зазнала значного антропогенного перетворення.

Степова зона представлена рівнинними ландшафтами, що сформувалися в умовах недостатнього зволоження. Первинні ковилово-типчакові та різнотравно-ковилові степи майже повністю розорані та перетворені на агроландшафти. На узбережжях морів поширені приморські ландшафти з піщаними косами, лиманами та солончаками.

Гірські ландшафти виділяються в окремі фізико-географічні країни з вираженою висотною поясністю. В Українських Карпатах представлена послідовна зміна поясів від широколистяних і мішаних лісів передгір'їв до хвойних лісів та високогірних лук. Кримський гірський ландшафт включає лісові широколистяні пасма, лучно-степові комплекси яйл та субсередземноморські ландшафти на Південному березі Криму.

Рослинний покрив і тваринний світ.

Рослинність і тваринний світ України мають чітко виражену зональну структуру. Рослинний світ налічує близько 30 тисяч видів, а тваринний світ суходолу - понад 450 видів хребетних.

У зоні мішаних лісів та в гірських регіонах переважають лісові комплекси, де поширені хвойні (сосна, ялина) та широколистяні (дуб, бук, граб) породи. До типових представників фауни належать лось, олень благородний, козуля, дикий кабан і вовк, а в Карпатах - бурий ведмідь та рись. У лісостеповій зоні лісові масиви чергуються з ділянками лучних степів.

У степовій зоні ковилово-типчакові степи у первинному вигляді збереглися лише на заповідних територіях, зокрема в Асканії-Новій та на Михайлівській цілині. Фауна степу адаптована до відкритих просторів; її основу становлять гризуни (ховрахи, сліпаки, бабаки) та птахи (жайворонки, степові журавлі, луні).